Тени забытых предков (Тіні забутих предків, 1965) Баллада о бомбере (Украина, Россия, 2011) Мультсериал «Казаки» (Украина, 1967-1995) За двумя зайцами (1961) Битва за Севастополь (Незламна, 2015) Влюбленные в Киев (Украина, 2011) Белая гвардия (2011). Телесериал по одноимённому роману Михаила Булгакова Богдан Хмельницкий (1941) Матч (Украина-Россия, 2012)


Леонід Степанович Танюк (1938-2016). Режисер. Народний артист України

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезд5 звезд6 звезд7 звезд8 звезд9 звезд10 звезд (голосов: 6, средний балл: 8,33)

Дата: 04.04.2016 Автор: Рубрики: Все персоны, Режиссёры Метки: , , , , Версия для печати

Леонід Степанович Танюк (1938-2016). Режисер театру і кіно. Народний артист України

Леонід Степанович Танюк (Лесь Танюк) — український режисер театру і кіно, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого. Заслужений діяч мистецтв України (1995). Народний артист України (2008).

Лесь Танюк народився у селы Жукин (тоді Димерський район, Київська область).

Закінчив школу в Луцьку, працював ливарником-формувальником на заводі, закінчив культосвітній технікум, працював актором у Волинському облдрамтеатрі. 1958-1963 — студент Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого, режисерський факультет (один з викладачів — Мар’ян Крушельницький). Ставив спектаклі у Львівському українському драматичному театрі, Одеському театрі ім. Революції, Харківському театрі ім. Шевченка.

Через переслідування з боку місцевої влади виїхав до Москви. 1965—1986 — ставив спектаклі у ЦДТ, МХАТі, театрах ім. Станіславського, ім. Пушкіна, ім. Московської ради.

З 1986 по 1988 рік — головний режисер Київського молодіжного театру. Звільнений без права на режисуру. Потім — на творчій роботі, на керівних посадах у Спілці театральних діячів України.

Автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мистецтва, збірок поезій «Сповідь» (1968); книг: «Марьян Крушельницкий» (рос. 1974, укр. 2007), «Хроніка опору» (1991), «Хто з’їв моє м’ясо?» (1994), «Монологи» (1994), «Як рубали фермерів під корінь» (1994), «Парастас» (1998), «Quo vadis, Україно?», «Кому закони не писані?», «Твори у 3-х томах. Слово. Театр. Життя»; упоряд. і автор статей в книгах: «М.Куліш. Твори в 2-х т.» (1990), «Лесь Курбас. Статті і спогади» (1987), «В’ячеслав Чорновіл. Пульс української незалежності» (2000); «Щоденники без купюр» у 60 томах (вийшло 37 томів);

Перекладач творів Шекспіра, Мольєра, Брехта, Піранделло, Апполлінера, роману Дж. Кері «Улюбленець слави», Ж.Кесселя «Лев», Г.Креґа «Про мистецтво театру» (1974) та ін.

Режисер понад 50 вистав: «Маклена Граса», «Патетична соната» М.Куліша, «Ніж у сонці» за І.Драчем, «Матінка Кураж» за Б.Брехтом, «В день весілля» В.Розова, «Казки О.Пушкіна», «Месьє де Пурсоньяк» за Мольєром, «Принц і жебрак» за М.Твеном, «Вдова полковника» Ю.Смуула, «Диктатура совісті» М.Шатрова.

Режисер фільму «Десята симфонія», Сценарист фільму «Голод-33», автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.

Леонід Степанович помер 18 березня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі міста Києва.



Популярные темы: Іван Васильович Миколайчук (1941-1987). Видатний український кіноактор, режисер, сценарист, композитор Остап Богданович Ступка. Актор, телеведучий. Народний артист України Богдан Михайлович Бенюк. Актор театру і кіно, телеведучий
 


Форма добавления комментариев

*